Історія

ІСТОРІЯ ГІМНАЗІЇ


Одинадцята гімназія міста Бердичева розпочала свою роботу як трудова школа в приміщенні нинішньої гімназії № 6 м. Бердичева, яке було побудоване за кошти міської управи в 1912 році для земського училища. Після встановлення Радянської влади земське училище було реорганізоване в Гришковецьку трудову школу № 11.

прим. 6 школи     В 1921-1922 н.р. навчання розпочалося  на початку жовтня. В семи групах навчалось 70 учнів. Навчання тривало з самого ранку до пізнього вечора і було організоване в дві зміни. Працювало в школі лише три вчителі. В 1922-1923 н. р. Гришковецька трудова школа № 11 розміщувалась в тому ж двоповерховому приміщенні, яке складалось з 14 кімнат та однієї зали. В школі навчалось вже 210 учнів: 120 хлопців і 90 дівчат. Завідувала школою Ганна Феофілівна Бойко. В школі в цей час працювали вчителі: Бойко О.П., Дерега А.А., Остач А.Ю., Сатінсон М.Д., Стадник В.О., Ящинська М.А.

     В 1931 році відбувся перший випуск 7-го класу української неповної середньої школи № 11. Перериває роботу школи Друга світова війна і окупація міста, яка тривала  з липня 1941 по січень 1944. 5 січня 1944 року Бердичів був звільнений від окупації і вже з 1 вересня 1944 року школа № 11 розпочинає роботу   в  приміщенні, що розташоване по вулиці Войкова (Бистрицька) 32/21 в якому працює по теперішній час.

     Саме приміщення школи має також свою неповторну історію і шарм. У  1897 році купець І гільдії Давид Абрамович Магазаник побудував на вулиці Бистрицькій одноповерховий житловий будинок з дерев’яною мансардою зверху та виходом з неї на балкон.

     На початку Першої світової війни, в 1915 році, сім’я Магазаників виїхала з Бердичева до Москви, а в будинку проживав управитель майном і справами господаря Чернін (Зисман).

     Після революції 1917 року будинок було націоналізовано і передано в користування міліції.

     З 1925  року в приміщенні розпочала роботу єврейська початкова школа № 4.

     У 1933 році в будинку розміщувався господарський комплекс, де можна було, пропрацювавши день на присадибній ділянці, заробити на хліб та вечерю і таким чином врятувати себе від голоду.

     У передвоєнні роки у приміщенні школи з 1937 року працювала вже реорганізована  єврейська школа № 4 в семирічну школу з українською мовою                                                                                         навчання № 4.

     Під час нацистської окупації тут розміщувались німецькі установи. За одними свідченнями- це була біржа праці, за іншими – районна поліцейська  управа.

     У післявоєнний час очолювали школу  перші директори Фаренюк П.О. (1946-1948 рр.) і  Ганенко В.С. (1948-1949 рр.). В цей час, долаючи численні складнощі і обмеження післявоєнного лихоліття, працюють педагоги – Іздебська Юлія Вікентіївна, вчитель біології, яка віддала школі двадцять два роки життя; вчителька математики Тескер Рахіль Борисівна, яка працювала в школі з 1948 року двадцять сім років.  Мурашевич Людмила Іванівна – вчитель початкових класів, віддала школі  сорок років життя. В 1948 – 1960 рр. Людмила Іванівна була головою профспілкової організації школи, нагороджена багатьма відзнаками, знаком «Відмінник освіти УРСР».

      Директором школи з 1949 року по 1958 рік був Любарський Іван Володимирович.Любарський ІВ

     За час його роботи в 1956 році надбудовано

другий поверх  приміщення школи.

Мацкевич Станіслав Тимофійович працював директором школи з 1958 по 1960 рік.Мацкевич СТ

     У 1959 році школу було реорганізовано в середню.

Відбулось два випуски учнів десятого класу: в 1960 та 1961 роках.

Басько Маргарита петрівна     З 1960 року школу очолює Басько Маргарита Петрівна, яка працювала на цій посаді до 1963 року.  З  1962 року школа стає восьмирічною.

     В цей період в школі працюють вчителі: Паша Сафронівна Вугляр, Тетяна Степанівна Сірук, Лідія Антонівна Січенко, Густа Лазарівна Сушанська, Людмила Йосипівна Гутовська,  Лілія Іванівна Сологуб, Галина Анатоліївна Хоменко, Роза Василівна Рудяк, Любов Володимирівна Кирилюк, Людмила Михайлівна Шевченко, Ганна Дем’янівна Трифонова, Григорій Іванович Медведчук, Марія Василівна Коренівська, Ганна Володимирівна Скомаровська, Лідія Федорівна Чернова, завучі школи – Ольга Миколаївна Кам’янецька, Раїса Савівна Борисюк, В. О. Сідлецька.

Кащук А.П.     Директором школи з 1963 по 1983 рік працював Аркадій Павлович Кащук – учасник Другої світової війни, нагороджений багатьма орденами і медалями. За цей час побудовано нову майстерню, посаджено сад, повністю забезпечено школу технічними засобами навчання.

     У школі велась постійна копітка краєзнавча робота, яку очолював сам Аркадій Павлович. Він організував і вів краєзнавчий гурток, постійно підтримував творчі зв’язки з відомим краєзнавцем – археологом Бердичівщини Г.Г. Богуном, який  перебував на пенсії,  жив у с. Бистрик і проводив значну краєзнавчу роботу на громадських засадах з учнями школи.

     Багато років підряд А.П.Кащук вів громадську роботу, обирався депутатом міської ради народних депутатів, він єдиний з працівників школи удостоєний високого звання “Заслужений вчитель УРСР”.

     Більше тридцяти років у школі пропрацював учителем трудового навчання Відмінник народної освіти УРСР  Міщенко Володимир Іванович. Під його керівництвом школа постійно  надавала посильну допомогу підприємствам міста, зокрема, консервному заводу, який був шефом школи. Так у 1984 році під його керівництвом учнями школи в майстерні було виготовлено 200 дерев’яних щитів для соковижимальних пресів  виноробного заводу.

     На захисті професійних прав вчителів з 1980 по 1991 рік стояла Чернова Лідія Федорівна.

     У 1983 році директором школи стає Павло Степанович Скавронський, який був випускником 11 школи 1964 року і  пропрацював на цій посаді 30 років до 2013 року.

     Павло Степанович знаний в регіоні краєзнавець. Він має звання Відмінник освіти України, є автором близько 150 публікацій в наукових виданнях, очолює обласну організацію спілки краєзнавців України, музей історії міста Бердичева.

     В 1992 році школа реорганізовано з восьмирічки у середню, збудована нова їдальня.   22.06.1994 року відбувся перший випуск 12 учнів  11 класу 11 школи і першою хто отримав атестат у школі була Вітюк Світлана.

      Наприкінці 1990-х введена в дію нова котельня і школа переведена з газового пічного опалення на водяне, відкрито новий комп’ютерний клас.

     З 1999 року в школі запроваджується поглиблене вивчення географії, яке триває до 2013 року.

     В  цей час в школі плідно працює вчитель біології Василь Федорович Мудрак, який з 1991 по 2013 рік був головою первинної профспілкової організації школи.

     Багато років поспіль учні школи завойовували призові місця з науково-технічної творчості під керівництвом вчителя технічної праці Василя Миколайовича Лазарчука, учні школи ставали неодноразовими переможцями міських та обласних змагань з автомодельного,  авіамодельного та судномодельного спорту.

     Лілія Валентинівна Ставінська, була постійним організатором різноманітних концертів для учнів, батьків, мешканців будинку пристарілих. Під її керівництвом в школі працювали хор і ансамбль, проводилися заняття з солістами.

     Колишній заступник директора школи з навчально-виховної роботи Р. Г.  Чорноплеча у 2000 році обрана секретарем міської ради, а з 2001 по 2003 – працювала начальником управління освіти і науки виконавчого комітету Бердичівської міської ради. Ще один заступник директора школи з виховної роботи Каліновська В. В. у 2012 році очолила дитячо-юнацький табір «Соколятко».

15 листопада 1997 року школу з дружнім візитом відвідав онук колишнього господаря будинку Ері Магазаник з дружиною Лорою, які мешкають  в Бостоні, США.

     Серед вчителів існує впевненість в тому, що гордість школи – її випускники. В стінах одинадцятої навчались: кандидат історичних  наук, професор кафедри історії Національного університету «Київська політехніка» Б. Ковальський; кандидат технічних наук В. Гусар; колишній директор Бердичівського солодового заводу А. Олізаровський; кандидат військових наук, викладач вищого військового училища в Санкт-Петербурзі В. Пудрівський; біолог Олександр Вобленко,  проводив наукові дослідження в складі сьомої української антарктичної експедиції в Антарктиді на науковій станції Академік Вернадський; депутат обласної ради 2010-2015 рр., меценат і генеральний директор ТОВ «Нове тисячоліття» О.М. Нехворовський; колишній директор одинадцятої школи П.С. Скавронський; директор бердичівського міського ліцею № 15 В.Г. Івасюк; заступник начальника Бердичівського відділу Національної поліції, депутат Бердичівської міської ради О.Л. Велімовський та багато інших достойних людей.

     Козачук Юрій Павлович, 1983 року випуску, під час проходження служби в Афганістані потрапив під обстріл реактивних снарядів, перебуваючи на одній з застав в провінції Перван і загинув 09.11.1987 року; Лещенко Олександр Михайлович випускник школи 1974 року загинув 25.07.1987 року в м. Кандагар під час порятунку однополчан з військово-транспортного літака, на борту якого здетонували  боєприпаси, наприкінці 1980-х років на їх спомин була названа одна з вулиць міста на якій проживали воїни, неподалік школи, вона і по сьогодні носить назву Інтернаціоналістів.

     Серед сучасного педагогічного колективу є й такі вчителі, які були учнями одинадцятої школи. Це вчитель початкових класів, заступник директора школи з навчально-виховної роботи – В.М. Кучерява, вчитель початкових класів І.Д. Григорцевич, вчитель української мови та літератури –  І.М. Астапюк, вчитель географії Т.П. Кащук, вчитель іноземної мови С.В. Юрчук.

     Всього за післявоєнний період отримали освіту у Бердичівській школі № 11 більше 3000 випускників, серед яких 23 золоті медалісти і 6-срібних. Працювало майже 400 вчителів, які самовіддано  навчали і виховували підростаюче покоління, особистість, патріота, громадянина України.