Що таке права людини?

zps1Права людини – це невід’ємні права кожної людини, незалежно від його національності, місця проживання, статі, етнічної приналежності, кольору шкіри, релігії, мови або інших ознак. Всі люди в рівній мірі володіють правами людини. Ці права взаємопов’язані, взаємозалежні і неподільні.

Загальні права людини найчастіше зафіксовані ігарантовані законом у формі договорів, звичаєвого міжнародного права, загальних принципів права та інших джерел міжнародного права. Міжнародне право в галузі прав людини покладає на держави зобов’язання по здійсненню діяльності з метою заохочення і захисту прав і основних свобод людини.

Універсальність і невід’ємність

Принцип універсальності прав людини – основа міжнародного права в галузі прав людини. Цей принцип, який вперше набув особливого значення з прийняттям Загальної декларації прав людини 1948 року, став постійно фігурувати у численних міжнародних конвенціях, деклараціях і резолюціях, що належать до сфери прав людини. Так, наприклад, на Всесвітній конференції з прав людини 1993 року у Відні було зазначено, що заохочення і захист прав людини і основних свобод — це обов’язок держави, яка не залежить від його політичної, економічної та культурної системи.

Кожна держава ратифікувала хоча б один з основних договорів в області прав людини, а 80% держав ратифікувало чотири і більше таких договорів, що відображає загальну згоду серед держав у відповідній сфері, накладає на них правові зобов’язання, і підтверджує принцип універсальності. Деякі базові норми в області прав людини закріплені звичайним міжнародним правом.

Права людини невід’ємні. Людину не можна позбавити їх, за винятком рідкісних випадків і відповідно до належної правової процедури. Так, наприклад, право на свободу може бути обмежено, якщо людина в судовому порядку визнаний винним у скоєнні злочину.

 Взаємозалежність і неподільність

Всі права людини являють собою єдине ціле, вони взаємопов’язані і взаємозалежні: будь то громадянські і політичні права, як, наприклад, право на життя, рівність перед законом або свобода вираження думок; економічні, соціальні і культурні права, як, наприклад, право на працю, громадську безпеку і освіта, або колективні права, як, наприклад, право на розвиток і самовизначення. Прогрес у дотриманні одного права сприяє прогресу в дотриманні інших прав. Таким же чином недотримання якого-небудь одного права негативно впливає на здійснення інших прав.

Принцип рівності і недискримінації

Принцип недискримінації – всеосяжний принцип міжнародного права в галузі прав людини. Цей принцип присутній у всіх основних договорах, що стосуються прав людини, і є центральною темою деяких міжнародних конвенцій з прав людини, таких як Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Принцип недискримінації застосуємо до кожної людини і поширюється на всі права людини і свободи, не допускаючи дискримінацію ні по одному з ознак, будь то стать, раса, колір шкіри або будь-який інший ознака. Принцип недискримінації доповнюється принципом рівності, що зафіксовано у статті 1 Загальної декларації прав людини: «Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах».

Права та обов’язки

Визнання прав людини означає не тільки право на їх здійснення, а й виконання певних зобов’язань. У відповідності з міжнародним правом держави беруть на себе зобов’язання щодо поваги, захисту та виконанню прав людини. Повага прав людини передбачає невтручання держави в здійснення прав людини і утримання від обмеження прав. Зобов’язання щодо захисту прав людини вимагає від держави не допускати правопорушень. Виконання прав людини зобов’язує державу гарантувати безперешкодне здійснення базових прав людини. На індивідуальному рівні, кожна людина повинна поважати права інших.

ЧИТАЙ ПРО ПРАВА ЛЮДИНИ БІЛЬШЕ